ХРОНОНІМИ ЯК АКТУАЛІЗАТОРИ НАЦІОНАЛЬНО- КУЛЬТУРНИХ РЕАЛІЙ У ТВОРЧОСТІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

ХРОНОНІМИ ЯК АКТУАЛІЗАТОРИ НАЦІОНАЛЬНО-

КУЛЬТУРНИХ РЕАЛІЙ У ТВОРЧОСТІ МИХАЙЛА

КОЦЮБИНСЬКОГО

У творчості Михайла Коцюбинського наявні часові орієнтири, завдяки яким читачеві легше орієнтуватися в часовому просторі зображуваних подій, а саме в творах: «Fata Morgana», «Тіні забутих предків», «Ялинка» та «Ціповʼяз». Хрононімами в цих творах виступають назви релігійних і народних свят, які в народній традиції є орієнтирами календарного року, зокрема такі як Провідна неділя, Пилипівка, Покрова, Мʼясниці, Жнива, як умовна назва періоду збирання врожаю, Зелені свята, Петрівка, Святий вечір,  Новий рік, Різдво, Водохреще, свято теплого Юрія. Хрононіми  підпорядковані законам реалістичного письма і служать для кращого розуміння художнього твору, вони гармонійно вписуються в мовну тканину художніх творів, створюючи правдиву картину життя і побуту різних верств українського населення:

Був сонячний ранок Провідної неділі. По церквах дзвонили. («Fata Morgana») [2, с. 168].

Он іде Маланка…Коло неї Гафійка, наче молода щепа з панського саду. У Андрія під вусом блукає усмішка, він знає,що в селі немає кращої дівчини, сімнадцятий рік пішов із Пилипівки…(«Fata Morgana») [2, с. 214].

Чим ближче до Пилипівки, тим більше Маланка втрачала спокій («Fata Morgana») [2, с. 231].

 На Покрову повернув Покріп («Fata Morgana») [2, с. 231].

За народним календарем 14 жовтня Покрова – осіннє свято. Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває землю або листям, або снігом. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на землі (в тому числі сівба озимих) — завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення вечорниць і весіль [4, с. 24].

Нарешті одного дня, так щось по Зелених святах, високий комин гуральні дихнув клубами диму, із колишніх руїн сахарні розлігся понад селом свисток («Fata Morgana») [2, с. 239].

Зелені свята не мають точно визначеної дати, а випадають через сім тижнів після Великодня. У церковних календарях вони обмежені двома днями — неділею і наступним понеділком. Спочатку йшла Свята неділя, або Зіслання Святого Духа. Ще називали її П'ятидесятницею –  п'ятдесятий день після Великодня. Після неї – понеділок, присвячений Пресвятій Трійці. Але в народі рамки цього свята дещо ширші. Вони охоплюють період між сьомим і восьмим четвергами після Великодня. Власне сьомий тиждень називали Зеленим, Клечальним, або Русальним. Звідси і четвер на цьому тижні мав таку ж назву. Період від Зеленого до Троїцького четверга називали в народі Зеленими святами. Усі компоненти й мотиви обрядовості Зелених свят цілком збігаються з обрядовістю українців як зимового, так і весняного циклів. Ще й тепер у них проглядає прадавня світоглядна основа обрядовості наших предків. За народними повір'ями, у Зелений четвер «прокидаються» мерці. Вони «гостюють» аж до Троїцького четверга. На час їхнього перебування накладалася заборона на цілий ряд робіт. Поминанню покійних предків призначався й наступний день – Зелена субота, яку в різних місцевостях України називали по-різному: то дідовою, чи дідівною, то задушною, чи семухою [4, с. 25].

Михайло Коцюбинський використав такі назви релігійних свят, як-от: Петрівка, Святий вечір, Різдво, Водохрище.  

У Петрівку упали зими – і то такі тяжкії, що три дні не сходив сніг    [2, с. 310].

Петрівка – свято присвячене апостолам Петру і Павлу, яких Православна Церква величає Першоверховними. Закінчується він завжди 12 липня, у день святкування пам’яті св. апостолів, а ось початок його залежить від Пасхи. Розпочинається він тоді, коли завершується пасхальне коло богослужінь, тобто через тиждень після дня Святої Тройці, у понеділок. На Україні існує легенда, що колись Петрівки не було, і чоловіки ласували маслом і сметаною щодня, скільки хотіли. Тому жінки порадились і запровадили Петрів піст, але не змогли домовитися про його тривалість. Петрівка — гаряча пора літньої праці, коли найдовші дні й найкоротші ночі.

Специфічними складовими традиційного українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), ритуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками ("Маланка", "Коза") та ін. Деякі з них широко побутують й донині [3, с. 25].

На Святий вечір Іван був завжди в дивнім настрої. Наче переповнений чимсь таємничим й священним, він все робив поважно,неначе службу Божу служив («Тіні забутих предків») [2, с. 317];

Настав Святий вечір. В Якимовій хаті кипіла робота. В печі тріщав вогонь та сичав борщ («Ялинка») [2, с. 70].

Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім'я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру, – Свят-вечір, Багата кутя або Вілія, що припадає на 6 січня.

Минуло Різдво, відсвяткували й Водохреще, а із столиці ні чутки («Ціповʼяз») [2, с. 157].

Різдво – велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча у багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят. Водохрище – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня.

Хрононіми сприяють послідовному опису подій, відбивають особливості українського православного календаря, набуваючи водночас у контексті відповідних конотацій, повʼязаних з розвитком сюжету і створюючи різну тональність оповіді. 

Таким чином, проведений аналіз функціонування й стилістичної ролі хрононімів у повістях Михайла Коцюбинського  дозволяє зробити висновок про їхню прагматичну спрямованість. Усі хрононіми уживаються автором до законів письма, виконуючи функції конкретних вказівок та орієнтирів, відображаючи побут та звичаї українського народу.

                   СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Богдан  Н. В. Михайло Коцюбинський "Тіні забутих предків" Урок у 10 класі / Н.В.  Богдан // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2010. – № 28. – С. 14-20.

2. Коцюбинський М. Збірка творів / [Укладання та передмова канд. філол. наук Наталії Левченко, рец. Наргіс Гафурова]. – Харків: Прапор, 2008. – 336 с.

3. Логвиненко Н. Фольклорні мотиви у повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків"/ Н. Логвиненко // Українська література в загальноосвітній школі –  2004 – № 10 –  С.24-29.

4. Мовчун А. Елементи народознавства в повісті «Fata Morgana»/ А. Мовчун // Дивослово. – 1996. – № 3. – С. 24-25.

5. Приходько Л. А. Художній час і художній простір у поезії: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.06 ʻʻ Теорія літератури ʼʼ/ Л.А. Приходько.  – Кіровоград, 1997. – 23 с.